Микола Іванович Хрієнко - видатна особистість Світловодщини



Світловодщина – це мальовничий осередок серця України, і як притаманно серцю бути спорідненим з душею, так і на теренах нашої маленької Батьківщини зростають люди виплекані в натхненні, творчості та таланті.

Сьогодні в нашому часописі мова піде про талановиту постать Світловодщини, яка відома не тільки в нашому осередку, а й в усій Україні. Хрієнко Микола Іванович – заслужений журналіст України, член Національної спілки журналістів України, переможець у Міжнародному щорічному конкурсі засобів масової інформації «Золоте перо» — нагороджений орденом Миколи Чудотворця (2001 р.), нагороджений Орденом святого рівноапостольного князя Володимира (УПЦ МП) III ст. (2008 р.), за версією газети «День» визнаний «Людиною 2010 року» як автор проєкту «Українці за Уралом», активний учасник літературних та творчих конкурсів, а також заповзятий мандрівник та меценат.

Микола Іванович народився в селі Ново-Липове, яке в 1956 році потрапило в зону затоплення Кременчуцької ГЕС. Після масового переселення в зв’язку з вищезгаданим затопленням територій під Кременчуцьке водосховище, переїхав до села Бабичівка, Світловодського району, де й пройшла його юність. Згодом був призваний до лав радянської армії, а вже після проходження строкової служби працював в Іркутській області (Сибір). За фахом Микола Іванович журналіст, освіту здобував в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка в 1976 році.

Микола Хрієнко все життя присвятив журналістиці, працюючи за фахом в різних українських медіа: «Молодь України», «Радянська Україна», «Сільські вісті», «Вісник Чорнобиля», «Українська столиця», «Голос України», інформаційному агентстві УНІАН та в прес-агентстві Чорнобильської АЕС. Автор статей в газетах, журналах, альманахах «День», «Столиця», «Неопалима купина», «Журналіст України», «Київський журналіст» та ін.. Висвітлював бойові події на Кавказі після розпаду СРСР. Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Брав участь у Революції гідності в Києві на Майдані в 2013–2014 роках, в черговий раз підтверджуючи, що професія журналіста попри всі привабливі сторони, буває дуже небезпечною. Микола Хрієнко яскравий приклад такого явища, коли людині замало бути в професії, його ж душа отримує спокій коли професія цілком і повністю насичує його світ.

Журналістика та мандрівки в житті Миколи Івановича завжди йшли пліч-о-пліч. В його арсеналі понад 25 піших і лижних переходів високого ступеня складності територіями України, Росії та інших держав, що раніше перебували в складі СРСР. Загальна протяжність походів, за даними на 2014 рік, становила 6478 км, з них 1061 км - територіями, забрудненими радіацією (включно з Чорнобильською зоною відчуження).

Найбільші авторські журналістські проєкти пов’язані з мандрами, в яких брав участь Микола Хрієнко це «Українці в Україні» (1997-2002 рр.) - загальна протяжність пішого походу - 3247 км; «Українці за Уралом» (про сучасне життя українців за Уральським хребтом та за Північним полярним колом на території Російської Федерації) - 118000 км на різних видах транспорту й частково пішки. Загалом протягом трьох етапів подорожі провів у дорозі 1 календарний рік і 52 дні.

Від 23 червня до 9 липня 2011 року працював у складі експедиційної групи від України над дослідницьким проєктом «Історичний потяг українських піонерів», присвяченим 120-річчю поселення українців у Канаді. Маршрут проліг від м. Галіфакс на узбережжі Атлантичного океану до м. Едмонтон. Відстань дослідницької дороги - 6657 км, а загальна (разом з авіаперельотами з України до Канади й назад) - 30000 км.

Від 17 лютого до 7 квітня 2012 року проводив дослідницьку роботу про життя українців на Балканах. Подолано 2713 км, маршрут тривалістю 51 день проліг через Македонію, Сербію, Боснію і Герцеговину та Хорватію.

Під час написання роботи - «Слідами Тараса Шевченка» (10 років заслання на території Росії та на землях нинішнього Казахстану). Загальна протяжність журналістської експедиції разом з дослідницьким маршрутом і дорогою «туди» й «назад» - 9228 км.

Доробок - «Українці в Центральній Азії» створювався під час подорожі Казахстаном, Узбекистаном та Киргизстаном, яка тривала з 19 грудня 2014 по 13 січня 2015 року. Загальна протяжність дослідницького маршруту - 5165 км.

«Кого нині здивуєш подорожами? Світ став відкритим для нас, було б тільки бажання і кошти його пізнавати. Але у Миколи Хрієнка вони унікальні, — наголосив на творчому звіті заслуженого журналіста України Миколи Хрієнка в Національному музеї літератури України голова Київської організації Національної спілки журналістів Михайло Сорока. — Він мандрує світами у пошуках українців, які за різних обставин і в різні часи занесені у різні місця близького й далекого закордоння. Нелегко йому в цих дорогах, бо вибирає непрості маршрути. Часто йому ставлять палиці в колеса, оголошуючи персоною «нон-грата», знімаючи з поїздів, як було недавно на російсько-українському кордоні. Але це надає йому ще енергії і впертості. І в останній мандрівці, присвяченій 200-літтю з дня народження визначного сина нашого народу, Микола Іванович був вірним собі. Міг вирушити до велелюдних комфортних міст, пов’язаних із життям і творчістю Великого Кобзаря, — Вільнюса, Санкт-Петербурга. Але обрав і для нинішніх часів суворі важкі дороги — просолені, занесені пісками».

Сьогодні Микола Іванович Хрієнко мешкає в Києві, але про місця де юність ходила стежками дитинства не забуває. Микола Іванович активний громадський діяч, волонтер та меценат, який частково проводить свою діяльність на Світловодщині.

Після того, як в селі Подорожньому було засноване нове кладовище, Микола Хрієнко разом з Валентином Третяком та Іваном Солов’єм заснували молоду зелену алею, де було висаджено 40 берез, на честь загиблого під час проведення військової операції на сході України воїна АТО і ООС Михайла Плюща.

- Микола Іванович визначна особистість, як в Україні так і за її межами, але ми знаємо його з іншого боку: благодійник, меценат, людина з великої літери та з великою душею. Ми – подорожняни, цінуємо вклад пана Миколи, адже його праця спрямована на збереження моральних цінностей та історичного минулого для громади. – наголошує добра знайома Миколи Хрієнка, колишній директор школи села Нагірне Любов Олександрівна Гарасим’юк.

Юлія Абрамкіна


0 коментар